Як держава звільняється від внутрішньо переміщених осіб

Фото: Владислав Содель

Мова йде про зменшення фінансування програми єВідновлення. У проекті бюджету на 2025 рік заплановано всього 500 мільйонів гривень, але ці кошти є грантовими, які надходять від Банку розвитку Ради Європи. Власних коштів у бюджеті не передбачено – Уряд не виділив жодної гривні для підтримки цієї програми.

Для порівняння: від моменту старту програми у травні 2023 року на єВідновлення було виділено 13,5 млрд грн. Ставлення до "нуль у 2025 році" - це не лише значне скорочення, а й наочне відображення ставлення до внутрішньо переміщених осіб та економіки загалом. Чому так? Тому що єВідновлення передбачає будівництво нового житла на місці втраченого. Нове житло, хоч і не надто велике, проте є вагомим стимулом для забудовників. Принаймні, це стосується відносно безпечних міст, таких як Ужгород чи Чернівці.

На сьогодні понад 68 тис родин вже отримали компенсації за єВідновленням. За пошкоджене майно, залежно від категорії, держава виплачує до 200 тис грн або 200-500 тис грн. Водночас на придбання нового житла або відбудову знищеного видаються житлові сертифікати, середня сума яких становить 1,6 млн грн. Це все потрапляє в нашу економіку з одного боку. З іншого, це дає змогу евакуйованим соціалізуватись в нових містах і почати все спочатку. Але з мінімальним базисом.

Все це нарешті завершилось. Черговий позитивний (що є досить рідкісним) крок Уряду виявився марним. Держава знову демонструє через своїх міністрів, що евакуйовані не лише не є пріоритетною групою для підтримки, а й сприймаються як незручність. Від якої постійно намагаються позбутися. Незважаючи на те, що кількість та географічний масштаб евакуації зростає щомісяця, збільшуючи число тих, хто став для держави "зайвим". Це люди, які залишилися з лише однією Батьківщиною, що поступово відвертається від них.

4,6 мільйона українців є внутрішньо переміщеними особами, і тільки одна третина з них отримує фінансову допомогу.