Так, ми живемо в корумпованій країні. Проте ми активно протистоїмо цій проблемі.

Шокуюча ситуація: в очільниці обласного МСЕК виявлено $6 мільйонів у власності. Ще більше вражає, що 49 з 50 прокурорів Хмельниччини отримали у неї статус інваліда. Але те, що ці факти стали відомі, вже свідчить про значний прогрес. Чи варто піддаватися розпачу? Може, настав час зайнятися давно необхідною реформою прокуратури?

49 прокурорів... Зворушливо, але боротьба з корупцією в Україні, на жаль, викликає у людей розчарування. Протягом багатьох років ці прокурори оформляли собі статус інвалідів, і всі про це знали, але це залишалося в тіні. На регіональному рівні протягом тривалого часу існували та продовжують існувати своєрідні князівства, де місцевими сузеренами виступають прокурори, керівники СБУ та інші впливові особи, які звичайно перебувають у родинних або дружніх зв'язках.

А зараз гнійник розрізали. І люди розлючені, злі, розгублені. Повзуть у помиральну яму. А відбулось тільки те, що у Хмельницькому включили світло. І тарганів помітили. Але несеться трошки інше. Зневіра і зрада - від прогресу у боротьбі з корупцією. Так, прогресу дуже маленького, прямо мінікрок відбувся. І так, крок несистемний. Але ж у правильному напрямку.

Але щоразу це справжній вибух. Затримали Крупу – це жахіття. Розбираються з її справою, і починають вивчати її чарівні списки (вражає, як все акуратно зберігала, у неї завжди порядок) – та знову не пощастило. Це дещо лицемірно. Адже ніби ніхто не здогадувався, а тепер раптом усі прозріли...

Бо єдиний виснок напрошується, що краще не боротися. Не публікувати. Як у Росії. І тоді не буде горлання про найбільшу у світі корупцію (що саме по собі є дикою маєчнею). Як діти: я заплющив очі, я не бачу проблеми, її нема. Бо реально ж купа людей в Україні на повному серйозі зараз аргументує: навіщо боротися з Росією, якщо у нас корупція?

Яка правильна реакція на подібні викриття? Це добре, але треба більше. Ну реально ж добре, що викрили цих прокурорів. Друге - потрібні реформи. Потрібно будувати інститути, які просто працюють. І в яких ключ. Тут вам остання нобелівка з економіки в поміч. Зокрема - провести реформу прокуратури, яку колись саботували і так і не завершили. Сюди треба спрямовувати свою енергію. Не просто кричати "А, ми всі помремо, бо у нас корупція".

Нам потрібен конструктивний підхід, а не безнадійна яма. Російська пропаганда вже давно намагається знецінити значення української держави, підштовхуючи нас до думки, що її не варто захищати. Проте реальність така: ми стикаємося з проблемою корупції. Кожна інформація про викриття корупційних схем повинна викликати у нас позитивні емоції, адже це свідчить про прозорість і боротьбу з корупцією. Публічність є одним з найважливіших інструментів у цій боротьбі, і це повинно стати ще одним етапом у нашій системній стратегії протидії корупції.

Проте справедливість полягає в тому, що Україна — це не лише країна, що страждає від корупції. Існує безліч інших аспектів, які варто враховувати. Важливо пам’ятати про це і не закривати очі на корупційні практики, а також не підтримувати корупціонерів на виборах. Не слід обирати їх навіть на місцевому рівні, просто через те, що вони можуть бути знайомими.

49 прокурорів із фальшивими довідками? Це цілком очікувано, адже ми добре обізнані з тим, як функціонує українська прокуратура. Це лише підтверджує необхідність проведення реформи, спрямованої на створення нового інституту замість існуючого корумпованого органу. Було б наївно вважати, що наші знання про українських прокурорів не підштовхнуть нас до висновку, що 49 меркантильних осіб вирішили також оформити собі статус інвалідів.

Отже, ці 49 прокурорів не з іншої планети. Вони – наші, українці. У них є безліч родичів. Вони просто є частиною клієнтської бази шановної пані Крупи. Її послугами користувалися не лише чиновники. Адже не так легко створити сенсацію з новини про "49 економістів" чи "37 будівельників", які отримали довідку... Але от "49 прокурорів" – це вже звучить значно цікавіше.