"Особлива культурна експедиція". Російські сили вивозять цінні експонати з музеїв на захоплених територіях, а хто їм у цьому сприяє — розслідування NGL.media
Під російською окупацією сьогодні перебувають не тільки земля, природні ресурси, населені пункти та люди, але й українська культурна спадщина, включно з архітектурними пам'ятками, музейними фондами та експонатами. Для росіян систематична крадіжка з музеїв є організованою та цілеспрямованою спробою привласнити українську культуру та історію. За цим стоять конкретні особи — військові, які віддавали та виконували накази, науковці, які надавали консультації, чиновники, які організовували та контролювали процес, а також українські колаборанти, які співпрацювали з ворогом. Катерина Родак та Єлизавета Чип з проєкту NGL.media ідентифікували більшість осіб, причетних до розграбування двох херсонських музеїв, і дослідили можливості повернення вкрадених колекцій.
NV випускає матеріал у рамках інформаційного партнерства.
Ранньою весною 1944 року, коли до окупованого Херсона почала наближатись радянська армія, нацисти, яких дуже цікавила історія півдня України, зокрема, періоду готів, вирішили вивезти цінні музейні експонати. Це була типова практика під час Другої світової війни. Серед вкраденого опинились предмети з колекції бронзового періоду, які знайшли під час розкопок на Херсонщині. Гітлерівці під наглядом німецьких науковців вивезли чимало знарядь: сокири, заготовки для сокир тощо.
"Що спонукало нацистів до таких дій? Вони прагнули не лише збагатити свою країну, хоча це безумовно було однією із їхніх цілей. Важливішим було те, що вони намагалися продемонструвати свою міць як імперії, підкреслити своє арійське походження та домінування не тільки у матеріальному світі, але й у культурній та духовній сферах, привласнюючи цінності євреїв, українців та поляків. Схожим шляхом йде і Росія", -- роз'яснює історикиня Ярослава Музиченко.
На початку 90-х років, коли Україна вже стала незалежною, у Німеччині проводилися дослідження бронзових предметів. Науковці звернули увагу на їх маркування, яке вказувало на походження з Херсонського краєзнавчого музею. Після тривалих переговорів між урядами двох країн, у 1994 році вкрадені артефакти повернулися додому і стали частиною експозиції про історію заселення Херсонщини.
Восени 2022 року російські загарбники знову здійснили набіг на Херсонський обласний краєзнавчий музей, викравши, серед іншого, і багатостраждальну бронзову колекцію.
Згідно з інформацією Міністерства культури України, музейний фонд країни нині включає близько 12 мільйонів експонатів. З них понад 1,4 мільйона об'єктів знаходяться в окупації або були викрадені. Це значна кількість, і хоча про це рідко згадують відкрито, можливість повернення втрачених предметів залишається дуже низькою.
Захоплення Херсона, де в музеях зберігалися значні колекції історичних артефактів, живопису та унікальних природних експонатів Північного Причорномор'я, тривало з 2 березня по 11 листопада 2022 року. Під час відступу російські війська зруйнували ключову інфраструктуру міста, залишивши мешканців без доступу до води та електрики, підірвали кілька мостів і вивезли тисячі музейних експонатів.
Росіяни вважають, що південні міста України, такі як Одеса та Херсон, з'явилися на карті світу завдяки діячам Російської імперії у XVIII столітті: Катерині ІІ, Потьомкіну, Суворову та іншим, тому вони вважають ці території "споконвічно російськими землями". Це спонукає їх не тільки до фізичного захоплення цих регіонів, але й до привласнення їх культурної спадщини.
Втікаючи з Херсона, російські військові, вочевидь, отримали вказівку забрати з собою максимум культурних цінностей та документів з двох головних музеїв міста -- Херсонського обласного художнього музею та Херсонського обласного краєзнавчого музею.
Як з'ясували в NGL.media, пограбування цих двох музеїв сталося за кілька днів до звільнення Херсона: наприкінці жовтня — на початку листопада 2022 року. Російські злочинці, які здійснювали викрадення артефактів, здебільшого перебували у військовій формі без розпізнавальних знаків і навмисно ховали обличчя під балаклавами, що ускладнює їх ідентифікацію. Однак, згідно з міжнародним гуманітарним правом, командири та інші вищі начальники підлягають кримінальній відповідальності за воєнні злочини, здійснені їхніми підлеглими на підставі відданих ними наказів.
Російські військові, котрі здійснили атаку та захоплення Херсона, належать до 7-ї десантно-штурмової та 42-ї мотострілецької дивізій, що є частиною 58-ї загальновійськової армії Південного військового округу Російської Федерації.
Хто командував російськими силами у Херсоні?
На чолі 7-ї десантно-штурмової дивізії тоді стояв генерал-майор Олександр Корнєв, тоді як 42-ю мотострілецькою дивізією керував, схоже, український перебіжчик, полковник Олександр Саєнко.
У 2014-му Саєнко пишався тим, що власноруч підняв російський прапор над військовою частиною 501-го окремого батальйону морської піхоти ВМС України у Керчі. Тоді він запевняв, що, зрадивши українській присязі, не допустив "безглуздого вбивання одне одного братніми народами", а вже у 2022 році повів російську дивізію безглуздо вбивати, катувати та обкрадати українців.
Свою чергою 58-ю загальновійськовою армією РФ, до якої входять обидві згадані вище дивізії, під час втечі окупантів з Херсону командував генерал-майор Іван Попов.
Після захоплення Херсона російськими військами було призначено військового коменданта, ним став заступник командира 22-го армійського корпусу берегових військ Чорноморського флоту РФ Віктор Бєдрік. Його обов'язки включали контроль над усіма подіями в регіоні, зокрема, виконання наказів щодо придушення будь-яких проявів підтримки України серед місцевих жителів. Незважаючи на те, чи керував Бєдрік особисто військовими, які грабували музеї, він безумовно знав про цей злочин і сприяв йому. Варто зазначити, що наразі його судять заочно за тортури людей.
Звісно, надайте мені текст, який ви хочете унікалізувати, і я з радістю допоможу вам!
Від часу пограбування херсонських музеїв минуло майже два роки. Проте свідки подій досі переживають їх наслідки. 74-річна Аліна Доценко, директорка Херсонського обласного художнього музею, одразу після деокупації Херсона опинилася у центрі уваги західних журналістів. Вона давала емоційні інтерв'ю, не стримуючи сліз та виражаючи відразу до колег, які співпрацювали з ворогом.
Емоції Аліни Доценко досі не вщухли. Вже кілька годин ми спілкуємося онлайн, і під час розмови вона не раз підвищує голос, говорячи про росіян та колаборантів. З гіркотою в голосі Аліна розповідає про улюблені картини, які її музей втратив.
"Незадовго до вторгнення до нас прийшов лист з [Херсонської] облради, де нас просили зняти колекції з другого і третього поверху, щоб там почались ремонтні роботи. Ми своїми силами купили пакувальний матеріал і знесли колекції у фондосховище... А вже 24 лютого у нас був дзвінок з [тодішнім міністром культури Олександром] Ткаченком, він сказав терміново вивозити колекції. Як?! Куди? Де взяти транспорт?! Я не могла знайти машину, щоб доїхати з власного дому до музею, а де мені взяти шість-сім вантажівок, щоб вивезти всі експонати? У нас працювали одні жінки. Це було нереальним завданням", -- згадує Аліна Доценко.
Не маючи можливості вивезти колекцію у безпечне місце, музейники сподівались, що росіяни, побачивши пусті стелажі і розпочатий ремонт, не здогадаються спуститися у фондосховище. Аліна Доценко просила підлеглих брехати окупантам, що усю колекцію музею вона особисто вивезла ще до їхнього приходу, і фондосховище порожнє. Але деякі працівники виявились прихильниками окупації, тож інформація про сховані цінності згодом таки дійшла до росіян.
"4 травня ввечері мені зателефонував невідомий чоловік, який назвався представником нової адміністрації. Він спочатку погрожував, а потім запропонував зробити виставку до 9 травня. Я йому заявила, що не можу нічим допомогти, бо вивезла всю колекцію. А він каже, що йому уже доповіли, що колекція на місці, і викликав мене в комендатуру, щоб "навчити поважати нову владу". Тієї ж ночі мені довелось терміново виїхати з Херсона", -- каже Аліна Доценко.
Найбільш відомі мистецькі твори, вкрадені росіянами, можна передивитися за цим посиланням.
Хоч директорка музею була змушена виїхати, частина працівників залишились у Херсоні. Вони періодично навідувались до музею, щоб доглядати за творами мистецтва у фондосховищі і спостерігати за ситуацією у Херсонському обласному краєзнавчому музеї, що розташований поруч.
За словами Аліни Доценко, під час окупації російські військові неодноразово відвідували художній музей, але інтенсивність їхніх візитів зросла саме перед наступом українських сил восени 2022 року. В останній день жовтня до Херсона прибув Андрій Мальгін, директор "Центрального музею Тавриди" з окупованого Сімферополя. Разом з ним приїхали інші особи, серед яких співробітники музею впізнали Олега Шкедю, заступника Мальгіна. Ця група разом з військовими оглянула всі приміщення музею та спустилася до фондосховища, де зберігалися картини та скульптури.
Під керівництвом представників кримського музею близько сотні робітників та військових упродовж чотирьох днів вантажили цінності Херсонського обласного художнього музею у фури та автобуси. А в останній день забрали навіть комп'ютери.
З транспорту, яким росіяни вивозили крадене до Криму, передбачливо зняли номерні знаки. Херсонці, які проїжджали повз музей, зняли на відео процес пограбування.
Для транспортування застосовували вантажівки, деякі з яких мали написи "МЧС России", а також жовті шкільні автобуси.
До Криму окупанти вивезли майже всю колекцію Херсонського художнього музею. У серпні 2023 року проросійські медіа повідомили про якісь домовленості окупаційного "міністерства культури Херсонської області", за якими колекцію "на період конфлікту" зберігатимуть в Криму. З сюжету телеканалу Таврія стає зрозуміло, що на той момент картини зберігали в концертному залі "Центрального музею Тавриди". Але минув рік, і чи ці картини досі перебувають там та у якому стані -- невідомо.
Цікаво, що саме завдяки сюжетам на російських телеканалах українські музейники змогли розпізнати викрадені картини. Вони виявили на відео 121 картину, що знаходяться у музеї Сімферополя.
Херсонський обласний краєзнавчий музей на момент вторгнення мав у своїх фондах понад 170 тисяч предметів, а його експозиція включала близько 10 тисяч експонатів. Очільниця музею, 74-річна Тетяна Братченко, швидко погодилася на співпрацю з російськими окупантами, через що її чекає заочний суд в Україні.
У тому місці можна було знайти своєрідний осередок російської культури. Туди сходились колаборанти, представники комендатури та їхньої прокуратури. Вони організовували там свої заходи. Директорка музею відкрито висловлювала свою підтримку Росії і зізнавалася, що довго чекала на її прихід, з радістю зустрічаючи їх, – розповідає Аліна Доценко. – У нашому музеї теж були працівники-колаборанти, хоча їх було менше. Ми знали про їхні погляди, і працювати з ними було складно. Але ніхто інший не хотів приходити на ці низькооплачувані посади, тож доводилось миритися з ситуацією.
Тетяна Братченко нині мешкає на території Росії, куди переїхала під час контрнаступу Збройних Сил України. Перед цим російська адміністрація замінила її на посаді директорки іншою особою, яка співпрацює з окупантами – працівницею історичного відділу музею Тетяною Шандрою. Вона також знаходиться під слідством в Україні.
NGL.media вдалося коротко поговорити з Братченко під час підготовки цього матеріалу, представившись журналістами з РФ. Вона стверджує, що не була в Херсоні під час "евакуації" музейних цінностей. "Ми якраз поїхали в Пітер на два тижні, бо чоловіку треба було терміново робити операцію", -- сказала Братченко.
Більше інформації отримати від Братченко не вдалося: вона перестала виходити на зв'язок.
Росіяни вивезли з краєзнавчого музею практично усе цінне -- золоті античні прикраси, старовинну зброю, мистецькі твори минулих століть, а також артефакти, пов'язані з російськими історичними діячами -- Суворовим, Ушаковим та Потьомкіним. Вони демонтували і вивезли пам'ятники їм, а могилу Потьомкіна у Свято-Катерининському соборі розбили, щоб забрати його останки.
"Викрали зброю, колекції монет та забрали з нашого лапідарію стели, що належали Боспорському царству, яке знаходилося біля Керчі в Криму. Це підкреслює їхній інтерес до історії Криму," — розповідає NGL.media Ольга Гончарова, яка стала директоркою музею після звільнення Херсона.
За свідченнями співробітників охорони краєзнавчого музею, розкрадання експонатів тривало протягом двох днів. Речі вивозили за допомогою трьох вантажівок без номерних знаків, а займалися цим приблизно 70 осіб, яких, за словами представників музею, привезли з Криму. За ці два дні росіяни змогли вивезти майже всю експозицію, однак не встигли дістатися до фондів, де зберігалась переважна частина колекцій.
У лютому 2023 року колекцію краєзнавчого музею, присвячену Суворову, росіяни перевезли в окупований Генічеськ, де її демонстрували учням місцевих шкіл. Доля інших музейних експонатів залишається невідомою. Існують припущення, що їх могли перемістити в музей-заповідник Херсонес Таврійський у Криму, але жодних підтверджень цього немає. Крім того, періодично з'являються повідомлення про вивезення колекцій із самого заповідника до Росії та про підозрілі археологічні розкопки на його території.
NGL.media, видаючи себе за російську журналістку, звернулися до директорки музею-заповідника Херсонес Таврійський Олени Морозової з проханням сприяти організації зйомок на тему "евакуйованої і врятованої колекції з Херсона". Почувши слово "Херсон", Морозова почала буквально кричати, не дозволяючи журналістці завершити свою репліку.
"Я не розумію, про що ви кажете! По телефону я на такі теми не говорю! Робіть, будь ласка, офіційні запити, я вас дуже прошу! Давайте завершимо цю розмову!" -- викрикнула Морозова і скинула дзвінок.
Реакція Морозової виявилася не єдиним прикладом подиву. Відчувалася явна обережність у висловлюваннях щодо подій листопада 2022 року і у директора "Центрального музею Тавриди" Андрія Мальгіна, який безпосередньо керував процесом "евакуації" музейних артефактів.
Чи була б такою реакція керівників кримських музеїв, якби вони не розуміли, що причетні до злочину?
Хто має відношення до зникнення музейних скарбів Херсона?
NGL.media з'ясували прізвища колаборантів та окупантів, причетних до вивезення музейних цінностей з Херсона. Список складений на основі свідчень очевидців тих подій, а також санкційних рішень ЄС. У цей список не внесено музейників, які залишились працювати за окупаційної влади, якщо не виявлено даних про умисне шкідництво з їхнього боку.
Олександр Кузьменко був призначений окупаційною владою на посаду "міністра культури Херсонської області".
Андрій Мальгін, який співпрацює з окупаційними силами з 2014 року, очолює "Центральний музей Тавриди" в Криму. Саме до цього музею були переміщені експонати з Херсонського обласного художнього музею.
Анна Фурса — співпрацювала з окупаційною владою, обіймаючи посаду в інформаційному відділі Херсонського обласного художнього музею.
Марина Жиліна — співробітниця, яка співпрацювала з окупантами. Вона раніше працювала у Херсонському обласному художньому музеї, але була звільнена ще до початку вторгнення. Саме Жиліна передала окупаційній владі перелік експонатів музею.
Наталія Десятова - особа, співпрацююча з окупаційною владою, яка була призначена на посаду керівника Херсонського обласного художнього музею.
Наталія Кольцова - керівниця експозиційного відділу Херсонського обласного художнього музею, співпрацює з окупантами.
Олег Шкедя -- колаборант з 2014 року, заступник директора "Центрального музею Тавриди" в Криму, був присутній у Херсонському обласному художньому музеї імені Олексія Шовкуненка під час викрадення експонатів;
Світлана Сідєлкіна, яка займає посаду завідувачки філії Херсонського обласного краєзнавчого музею під назвою "Каховський історичний музей", виявилася колаборанткою та брала участь у вивезенні музейної колекції.
Тетяна Братченко — особа, що співпрацювала з окупаційною владою, очолювала Херсонський обласний краєзнавчий музей під час російського вторгнення та залишалася на цій посаді ще кілька місяців після початку окупації.
Тетяну Шандру, яка очолює історичний відділ Херсонського обласного краєзнавчого музею, було призначено окупаційною владою на посаду директорки замість Тетяни Братченко.
До деяких осіб з цього переліку вже застосовані санкції Європейського Союзу як до воєнних злочинців. Зокрема, це стосується Десятової, Братченка та Мальгіна. У санкційному списку також присутні "міністр культури Криму" Тетяна Манєжина та директорка Маріупольського краєзнавчого музею Наталія Капустнікова. Як повідомили представники ЄС в Україні для NGL.media, ці санкції включають заборону на в'їзд до будь-якої країни ЄС, а також заборону на будь-які фінансові зв'язки з європейськими компаніями та громадянами.
Звісно, надайте мені текст, який ви хочете унікалізувати, і я з радістю допоможу вам!
NGL.media також прагнули встановити, які російські посадовці могли бути безпосередньо залучені до вивезення культурних артефактів з херсонських музеїв.
Заступник керівника департаменту охорони культурної спадщини при Міністерстві культури Російської Федерації Денис Проценко у кінці 2023 року взяв участь у міжрегіональному форумі під назвою "Збереження культурної спадщини: Досягнення та досвід регіонів", який відбувся в окупованому місті Сорокине. На цьому форумі Проценко навчав працівників музеїв з "нових регіонів" адаптації музейних цінностей до російського законодавства.
У бесіді з кореспондентом NGL.media, який назвав себе медійником із Росії, Проценко стверджує, що під його керівництво "нові регіони" перейшли тільки в березні 2024 року. За його словами, на час "евакуації" музейних цінностей з Херсона процесом займалися співробітники департаменту музеїв і зовнішніх зв'язків.
"Про те, що колекції були евакуйовані, я дізнався лише через рік під час особистої бесіди з міністром культури Херсонської області. Усі питання, які ви згадували, належать до компетенції департаменту музеїв і зовнішніх зв'язків нашого центрального апарату. Досі не маю інформації про місцезнаходження цих колекцій, як і про те, куди їх перевезли та як їх розподілили", -- повідомляє Денис Проценко.
Департамент музеїв та зовнішніх зв'язків Міністерства культури РФ, про який згадує Проценко, очолює Олена Харламова, з якою нам не вдалося зв'язатися. Її заступниця Наталія Чечель погодилася обговорити питання вивезених з Херсона культурних цінностей, але лише за умови дозволу пресслужби міністерства: "Розумієте, у нас дуже сувора дисципліна, і всі коментарі надаються тільки після офіційного погодження".
Після короткої бесіди з псевдоросійською журналісткою Наталія Чечель видалила своє фото з телеграму і перестала відповідати на повідомлення. Аналогічно вчинили й інші співробітники міністерства, з якими ми намагалися зв'язатися, видаючи себе за росіян.
Однак ми ідентифікували співробітників Міністерства культури РФ, які відповідають за транспортування та реєстрацію українських культурних цінностей відповідно до російського законодавства. Хоча ці особи не виносили артефакти з українських музеїв власноруч, вони безпосередньо причетні до привласнення їх Росією.
Перелік російських посадовців, причетних до викрадення українських культурних надбань
Ольга Любімова, очільниця Міністерства культури Російської Федерації з 2020 року.
Сергій Обривалін, який обіймає посаду першого заступника міністра культури Російської Федерації, здійснює нагляд за департаментами, що відповідають за державну охорону культурної спадщини, музеї та зовнішні зв'язки. Ці підрозділи безпосередньо займаються питаннями культурних цінностей на окупованих територіях України.
Департамент музеїв та міжнародних відносин Міністерства культури РФ займається поповненням і використанням музейних колекцій, регулює імпорт та експорт культурних цінностей на національному рівні, веде облік Музейного фонду РФ, включаючи "надбання" з окупованих територій. Основні працівники:
Олена Харламова, очільниця департаменту;
Антон Кузнєцов, заступник керівника департаменту;
Наталія Чечель, яка займає посаду заступниці директора департаменту, відповідає за наповнення каталогу Музейного фонду Російської Федерації.
Олена Гомонюк, заступниця директора департаменту;
Дмитро Лакоценін, начальник відділу контролю за оборотом та збереженням культурних цінностей;
Данило Федоров, заступник начальника відділу контролю за обігом та збереженням культурних цінностей;
Начальниця відділу Музейного фонду Російської Федерації, Дар'я Маркова.
Галина Новікова, керівниця підрозділу музейних установ;
Олександр Сурін, заступник керівника відділу музеїв.
Відділ державного нагляду за культурною спадщиною при Міністерстві культури Російської Федерації здійснює контроль за виконанням законодавчих вимог у музейній сфері, включаючи реєстрацію експонатів у каталозі Музейного фонду Росії. Крім того, відділ видає завдання, дозволи та ліцензії на проведення робіт з охорони об'єктів культурної спадщини федерального значення. Основні співробітники:
Роман Рибало, керівник департаменту;
Самвел Марутьян, заступник керівника департаменту;
Костянтин Єрофєєв, заступник директора департаменту;
Дмитро Трубінов, заступник директора департаменту;
Денис Проценко, заступник директора департаменту. До травня 2024 року обіймав посаду керівника територіального управління Південного та Північно-Кавказького федеральних округів у Міністерстві культури Російської Федерації, яке займається питаннями окупованих регіонів України.
Вікторія Воронко, начальниця відділу державної охорони об'єктів культурної спадщини та містобудівної діяльності;
Людмила Коновалова, керівниця відділу археології та державного контролю за культурною спадщиною;
Анастасія Іванова, заступниця начальника відділу археології та державного нагляду у сфері культурної спадщини;
Ілля Литкін, керівник відділу державного реєстру та історичних населених пунктів.
Олександр Кузнєцов, заступник голови відділу державного реєстру та історичних міст.
Юрій Попов, керівник підрозділу з ліцензування та контролю за дотриманням ліцензійних вимог у галузі охорони культурної спадщини;
Вікторія Савіна, заступниця начальника відділу ліцензування та ліцензійного контролю у сфері збереження об'єктів культурної спадщини;
Відомство міністерства культури Російської Федерації, що опікується Південним і Північно-Кавказьким федеральними округами РФ, здійснює нагляд за використанням об'єктів культурної спадщини та Музейного фонду Росії. Воно проводить експертні оцінки цінностей, координує і видає дозволи на їх ввезення та вивезення, а також на передачу іншим державним, муніципальним і релігійним установам на підпорядкованій території. Зокрема, відомство відповідає за музейні фонди на окупованих українських територіях: Криму, Донеччини, Луганщини, Запорізької і Херсонської областей.
Марія Лобанова, тимчасово виконуюча обов'язки керівниці управління; попередні шість років (до травня 2024 року включно) управлінням керував Денис Проценко;
Юрій Степченко, заступник начальника відділу.
Андрій Красєнков, керівник відділу державного нагляду та контролю за охороною культурних цінностей управління.
Інна Жихарко, начальниця відділу державного нагляду в області охорони об'єктів культурної спадщини управління;
Олег Молодцов, начальник територіального відділу у Севастополі (опікується культурними цінностями окупованих українських територій). До анексії Криму Молодцов був громадянином України.
За інформацією Міністерства культури, отриманою на запит NGL.media, з Херсонського обласного художнього музею російські військові вивезли 10 170 предметів. Серед викраденого – картини видатних українських і європейських митців та інші мистецькі твори. Щодо Херсонського обласного краєзнавчого музею, точна кількість викрадених експонатів наразі невідома ані керівництву музею, ані Міністерству культури. Причиною цього є відсутність електронного каталогу, а паперові реєстрові книги, разом з експонатами, були також забрані росіянами. Зі слів директорки музею Ольги Гончарової, працівники наразі намагаються частково відновити списки викрадених експонатів.
На окупованих територіях зараз перебуває 62 музеї, загальна кількість експонатів яких сягає понад 1,4 млн одиниць. Таку цифру називає нинішній міністр культури Ростислав Карандєєв, але вона, скоріш за все, умовна, адже документи, які описують колекції окупованих музеїв, у більшості випадків залишились на місцях. Відслідкувати стан колекцій цих музеїв дуже складно, адже в керівництві закладів в окупації залишились або колаборанти, або ж росіяни призначили своїх довірених людей, які, само собою, не надають Україні жодної інформації про культурні цінності.
Комплексний перелік викрадених експонатів з Херсонського художнього музею
З огляду на те, що перелік складається з більш ніж 10 000 об'єктів, ми помістили їх у таблицю з пошуковим рядком. Ви можете знайти її за наведеним посиланням і здійснювати пошук за назвою, автором, типом або просто переглядати весь список.
Значну відповідальність за втрату культурних цінностей несе Росія, точніше, окремі особи, згадані раніше, а також багато ще не ідентифікованих воєнних злочинців. Під час пограбувань музеїв росіяни намагалися залишатися непоміченими: не називали своїх імен, приховували обличчя і пересувалися на транспорті без розпізнавальних знаків.
Покарання конкретних винуватців, доведення їхньої провини та повернення викраденого майна — завдання надзвичайно складне, яке може забрати десятиліття наполегливої роботи експертів з міжнародного права, громадських діячів та політиків. Саме тому необхідно вже сьогодні розпочати аналіз ситуації та спрямувати зусилля на те, щоб українці більше не втрачали своє культурне надбання.
Чому ж не було евакуйовано культурні цінності до початку повномасштабного вторгнення? Адже вже був досвід 2014 року, коли російські війська окупували українські території й захопили музейні експонати та інші культурні об'єкти. Лише внаслідок анексії Криму Україна втратила 31 музей, що налічував майже 930 тисяч предметів з державної частини Музейного фонду України. За останні 10 років росіяни не лише не повернули жодного цінного предмета, але й включили їх до свого державного музейного фонду, намагаючись легалізувати привласнене.
Евакуація культурних цінностей на законодавчому рівні регулюється відповідною постановою уряду. І юристи, і керівники музеїв, з якими спілкувалися NGL.media, скаржаться, що існуючий порядок евакуації не є практичним. І саме через це евакуація культурних цінностей відбувалась і досі відбувається хаотично.
Протягом останніх кількох років представники міністерства та обласної влади неодноразово зверталися з проханням надати списки музейних експонатів для евакуації, і ми їх передавали. Проблема полягає в тому, що більшість предметів знаходилися в експозиціях, а для їх демонтажу потрібен час, спеціальне обладнання та пакувальні матеріали, які ніхто не надавав. Евакуація повинна була бути ретельно спланована, але багато років вона залишалася лише на папері, — зазначає Олеся Мілованова, учасниця ініціативи "Музейний кризовий центр" (що базується у Львові та надає допомогу музеям з окупованих і небезпечних регіонів та їх працівникам) і чинна директорка Луганського обласного краєзнавчого музею.
Восени 2022 року ексміністр культури Олександр Ткаченко згадував про недоліки системи захисту культурних цінностей та наголошував, що до повномасштабного вторгнення в Україні взагалі не було ефективного механізму для їх превентивної евакуації. Він також критикував місцеві музеї, зокрема в Маріуполі, за те, що вони не організували самостійну евакуацію.
Керівниця маріупольського краєзнавчого музею Наталія Капустнікова виявилася прихильницею окупаційного режиму, що пояснює її відмову від евакуації експонатів. Однак досвід інших музеїв, які стикалися з загрозою втрати своїх цінностей, свідчить, що проблеми виникали навіть у тих, хто займав чітко проукраїнську позицію і справді прагнув зберегти колекції.
З огляду на те, як завершилося вторгнення росіян у 2014 році для Луганського обласного краєзнавчого музею, його директорка Олеся Мілованова вже незадовго до 24 лютого 2022 року почала підготовку до евакуації, не чекаючи офіційних розпоряджень.
Приблизно за тиждень до вторгнення ми розпочали демонтаж експозиції, і я дала розпорядження іншим музеям в регіоні зробити те ж саме. Це все відбувалося спонтанно. Офіційного пункту евакуації в нас не було, тому я самостійно домовилась зі Львовом, з музеєм "Територія терору", нашими давніми партнерами, — розповідає Олеся Мілованова.
Таку відповідальність за порятунок експонатів брали на себе і керівники низки інших українських музеїв, таким чином дещо вдалося зберегти. Але у випадку з луганським музеєм вивезти колекцію забракло часу -- бойові дії почались до того, як приїхав транспорт на евакуацію.
Необхідно усвідомлювати, що культурні надбання, які зберігаються у музеях України, є складовою частиною державного Музейного фонду України. Районні та обласні адміністрації відіграють важливу роль у забезпеченні зв'язку між музеями та Міністерством культури, передаючи накази та розпорядження міністерства директорам музеїв. Директори, своєю чергою, зобов'язані забезпечити виконання цих наказів, а у випадках евакуації — взяти на себе відповідальність за перевезення тисяч експонатів, вирішення логістичних завдань, пошук персоналу та збереження усіх цінностей у належному стані. В умовах війни не кожен здатен взяти на себе таку відповідальність.
Олеся Мілованова висловлює невдоволення застарілою та неефективною інструкцією з евакуації, яка потребує негайного перегляду. Вона підкреслює, що в нинішніх умовах музейні працівники змушені ризикувати життям під обстрілами, одночасно заповнюючи численні документи та дотримуючись усіх формальних вимог. Будь-яка помилка в цьому процесі може призвести до кримінальної відповідальності.
Теперішній міністр культури, Ростислав Карандєєв, минулого року оголосив про плани створення єдиного електронного реєстру Музейного фонду України. Це нововведення мало б допомогти українським музейним установам в ефективнішому обліку своїх колекцій; державі -- отримувати чітке уявлення про стан цих фондів, а міжнародним правоохоронним органам -- швидко виявляти артефакти, незаконно вивезені з України, на чорному ринку. Наразі це все ще залишається мрією.
У квітні 2024 року Карандєєв оголосив про швидкий початок облаштування нових сховищ для музейних експонатів. Попри це, музеї наразі продовжують евакуацію за старими методами, залучаючи співробітників, міжнародні організації, які допомагають з пакуванням, та користуючись особистими домовленостями. "Загалом ситуація з 2022 року не зазнала значних змін", -- зазначає Олеся Мілованова.
Міністерство культури відмовилося надати NGL.media інформацію про стан і темпи евакуації культурних цінностей із небезпечних регіонів, вважаючи ці дані службовими. Станом на червень 2024 року, за повідомленням Мінкульту, було евакуйовано 250 тисяч музейних експонатів у безпечні місця.
Також у Мінкульті нам повідомили, що будівництво сховищ для зберігання музейних цінностей потребує проєктування і додаткового фінансування. Простіше кажучи, до реалізації цієї ідеї ще далеко.
Науковці переконані, що ймовірність повернення викрадених з України артефактів надзвичайно низька. Окупанти вивозять культурні цінності не тільки для поповнення власних колекцій чи, в деяких випадках, для особистого збагачення, але й для того, щоб спотворити історико-культурне тло та довести, що всі українські досягнення насправді належать Росії.
З часів Російської імперії вони вивозили лише найцінніше, що може підтвердити спільне надбання всього так званого "руського міра". Наприклад, скіфське золото та артефакти Київської держави. Усе, що є надбанням українського національного мистецтва та культури, що формує українську ідентичність, вони намагаються знищити. Під час Другої світової війни музейні цінності також евакуйовували до віддалених регіонів Росії. І тоді вивозили лише найцінніше: золото, архіви НКВС і цінні артефакти, які б підтверджували так звану єдність народів, — розповідає NGL.media історикиня Ярослава Музиченко.
Вона підтримує думку закордонних науковців, що стан справ із пограбуванням українських музеїв схожий на період, коли нацисти грабували музейні колекції Європи. Україна, як і інші постраждалі країни, і досі займається поверненням тоді вивезених артефактів.
Наприкінці 2023 року Володимир Путін підписав нові поправки до закону про музеї та музейні фонди Російської Федерації, які свідчать про наміри продовжувати політику привласнення української культурної спадщини. Згідно з новими положеннями, російське законодавство тепер визнає музейні колекції неподільними та цілісними, забороняючи повернення викрадених культурних цінностей і вимагаючи їх якнайшвидшого внесення до каталогу Музейного фонду РФ. Артефакти та колекції з окупованих територій України повинні бути каталогізовані до кінця 2027 року. За приблизними оцінками, Росія має намір зареєструвати понад 44 тисячі українських артефактів, фактично узаконюючи їхнє присвоєння.
Отже, очевидно, що росіяни не планують повертати вкрадене майно. Так само, як і не збираються припиняти руйнування історико-культурної спадщини України. Щонайменше, не з власної волі.
