На кордоні між Норвегією та Росією виявлено сліди радіаційного забруднення.
У другій половині вересня Норвезьке управління радіаційної та ядерної безпеки виявило сліди радіоактивного цезію-137 у прикордонній зоні з Росією.
Цю інформацію передає The Barents Observer.
Радіоактивність була виміряна у повітряних фільтрах у Віксйоф'єллі та Сванховді. Її походження досі невідоме. Управління радіаційної та ядерної безпеки Норвегії стверджує, що кількість цезію є "дуже низькою".
Зазначені фільтри проходять аналіз у відділі готовності до надзвичайних ситуацій щотижня. Радіоактивний цезій-137 був виявлений приблизно між 9 і 12 вересня. Бредо Мьоллер, представник відділу готовності до надзвичайних ситуацій у Сванховді, запевняє, що немає причин для занепокоєння.
"Рівні явно вищі за норму, але не становлять небезпеки для людей або довкілля. Ми виявили 5 мкБк/м3 на фільтрувальній станції у Сванховді на 37-му тижні (9-16 вересня), і ми виміряли таку саму концентрацію (5 мкБк/м3) на фільтрувальній станції у Віксйоф'єллі на 36-37 тижні (5-12 вересня)", - розповів Мьоллер.
Він зазначив, що Управління радіаційної та ядерної безпеки здійснить додаткові дослідження протягом найближчих кількох днів. В установі повідомили, що під час аналізу фільтрів не виявлено жодних інших радіоактивних ізотопів. Крім того, наразі не відомо, чи мають російські вимірювання на кордоні аналогічні результати.
Ніякий інший фільтр у північній Норвегії чи фінській Лапландії не зафіксував підвищення рівня цезію протягом минулого тижня.
Зазначено, що цезій-137 є наслідком ядерного поділу, який відбувається під час функціонування ядерного реактора.
На російських підводних човнах та криголамах, що здійснюють діяльність у Баренцевому морі з баз, розташованих уздовж Кольського півострова, експлуатуються численні морські реактори. Хоча масштабні стратегічні навчання "Океан-2024" завершилися 16 вересня, навряд чи зазначені викиди походять з морського реактора. Невеликі витоки цезію-137 зазвичай трапляються під час запуску чи технічного обслуговування реактора або в процесі роботи з відпрацьованим ядерним паливом.
Мьоллер зазначає, що цезій може також бути результатом лісових пожеж. Осад після катастрофи на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також ядерні випробування, проведені в атмосфері до 1962 року, все ще можна виявити в навколишньому середовищі. Цезій-137 має період напіврозпаду приблизно 30 років. Коли старі дерева згорають, радіоактивні частинки можуть потрапляти в атмосферу і розноситися вітром.