Найпривабливіші українські гімнастки епохи СРСР: олімпійську чемпіонку викрали в Ялті, мексиканці натякали на жертвоприношення, а Брежнєв намагався її поцілувати.
Поліна Астахова, Ірина Дерюгіна, Маргарита Ніколаєва та Наталія Кучинська - це українські гімнастки, які стали справжніми зірками в епоху Радянського Союзу. Вони не лише здобували численні медалі, але і вражали чоловіків своєю привабливістю. Політики СРСР, Фідель Кастро, Ів Монтан та зірки футболу не могли залишитися байдужими до їхньої краси. Проте, незважаючи на свою зовнішню чарівність, жінки не завжди мали щастя в особистому житті.
OBOZ.UA зібрав розповіді про найяскравіших українських красунь, які здобували нагороди для збірної Радянського Союзу і залишали слід у серцях багатьох.
ПОЛІНА АСТАХОВА - БАЖАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ЛІДЕРІВ
Астахова розпочала свій шлях у спортивній гімнастики досить пізно за сучасними стандартами — лише у 13 років вона приєдналася до секції в Донецьку. Проте її прогрес був вражаючим, і вже через сім років вона взяла участь в Олімпіаді 1956 року, де здобула золоту медаль у командному заліку. В цілому, вона виграла 10 олімпійських медалей, з яких 5 — золоті. Поліна була визнана найкрасивішою гімнасткою свого часу.
Струнка блондинка стала справжнім об'єктом захоплення для шанувальників гімнастики по всьому світу. Західні медіа охрестили її "Російською берізкою", підкреслюючи її унікальність. Під час Олімпійських ігор 1960 року в Римі італійські журналісти, вражені її майстерністю, навіть проводили паралелі з легендарною Мадонною.
У коханні до чарівної українки без сорому зізнавався команданте Фідель Кастро, який під час турне Кубою задаровував Поліну та інших сумками з крокодилової шкіри. Кастро навіть приїжджав до Москви, щоб побачити найвитонченішу гімнастку того часу. Коли Фідель дізнався, що Поліна у Києві, то без роздумів махнув туди.
Яскрава краса Астахової зводила з розуму чоловіків. Якось на урядовому прийомі на туфельку гімнастки капнули крем від тістечка. Так один із керівників України нахилився і витер його рукавом свого піджака.
Коли Леонід Ілліч Брежнєв, голова СРСР, зустрічав спортсменку, він постійно прагнув її поцілувати. Одного разу, під час вручення чергового ордена в Києві, Астаховій було доручено виголосити промову перед генсеком. Брежнєв підійшов до них, добре "настроївшись": "Я почала: "Дорогий Леонід Ілліч!" А він глянув на мене і раптом перебив: "Та я ж тебе знаю! Ти - гімнастка, російська берізка. Ти що, збираєшся виступати з промовою? Забудь про це! Краще я тебе поцілую..." Я була в шоці - навколо було спортивне начальство, а Брежнєв намагався мене поцілувати...
Однак інтенсивні тренування мали негативний вплив на здоров'я Астахової. Через серйозні проблеми з серцем їй довелося завершити спортивну кар'єру і перейти до тренерської діяльності. Саме під її керівництвом Лілія Подкопаєва готувалася до свого першого міжнародного виступу. Поліна також пережила два розлучення і виховала доньку.
Особисте життя чемпіонки, попри її вражаючу зовнішність, не стало щасливим. Як зазначає Астахова, вона завжди була зайнята, тому на особисті стосунки просто не залишалося часу. Гімнастика була єдиним сенсом її життя. Поняття домашнього затишку вона відчула лише після виходу на пенсію. Найбільше вона любила свого онука Сергія. Проте в останні роки, проживаючи в Києві, вона страждала від астми та забуття.
На жаль, після виходу на пенсію про титуловану красуню забули. Її життя стало важким: вона страждала від хвороб і змушена була розпродавати більшість своїх нагород, щоб звести кінці з кінцями. Коли благодійний фонд Подкопаєвої дізнався про труднощі, з якими стикалася гімнастка, вони відразу вирішили прийти на допомогу. Проте в серпні 2005 року, у віці 68 років, колишня перша красуня СРСР пішла з життя через пневмонію і була похована на Байковому цвинтарі в Києві.
Людмила Турищева - "ЖІНКА-ЗАЛІЗО"
Людмилу Турищеву вважали залізною леді спортивної гімнастики. Можна було позаздрити не лише її зовнішності, а й міцним нервам і відточеній техніці. Не дарма вона була капітаном збірної СРСР. У 1975 році на Кубку світу в Лондоні вона виконувала вправи на різних брусах, які були погано закріплені і розвалилися після її фінального зіскоку. Людмила покинула поміст, навіть не обернувшись.
Чарівна гімнастка сяяла на трьох Олімпіадах -- із 1968-го по 1976 рік, завоювавши 9 медалей, чотири з которих були золотими. На останніх Іграх у Монреалі Турищева познайомилася з легендарним радянським спринтером, дворазовим олімпійським чемпіоном Валерієм Борзовим.
За словами Борзова, заочно вони були знайомі давно: читали одне про одного, бачили по телевізору. Але особисто познайомилися на Олімпіаді завдяки тренеру: "Він якось підійшов до мене і сказав: "Валерію, зверни увагу: ось та дівчина ще не заміжня, але серйозна". Саме таку я й хотів собі знайти".
Після року спілкування титуловані спортсмени уклали шлюб і вже понад 47 років разом: "Здається, перша натякнула мені Людмила Іванівна, що вже час "вносити пропозиції". Я так захопився спортом, що зовсім забув про ці "пропозиції"..."
"За що я полюбила Борзова? За чесність, спокій, впевненість у своїх силах і блакитні очі. Ми познайомилися задовго до Олімпіади. Але тоді зустрічалися дуже рідко. Через постійні тренування і змагання не вистачало часу навіть на навчання", - згадувала Турищева.
"У Монреалі я вже напевно усвідомлювала, що після завершення Ігор прийшов час завершити свою спортивну кар'єру. Тому, коли Валерій запропонував відвідати кінотеатр, що був у нашому селищі, я подумала: 'Чому б і ні?'. Саме з цього розпочалися наші спільні моменти. Згодом ми зустрілися ще раз і мали змогу довго спілкуватися. Але саме тоді, в Монреалі, ми поглянули один на одного зовсім по-іншому," - підсумувала видатна гімнастка.
Після закінчення спортивної кар'єри Турищева та Борзова оселилися в Києві. Людмила зайнялася тренерською діяльністю, успішно захистила кандидатську дисертацію в галузі педагогічних наук, а згодом протягом дев'яти років очолювала Федерацію гімнастики України. Їхня донька Тетяна мешкає в Торонто разом із чоловіком та трьома синами.
МАРГАРИТА НІКОЛАЄВА - УЛЮБЛЕНА ПЕРСОНА КАСТРО
Треба сказати, що Фідель Кастро мав велику слабкість до радянських гімнасток. Або навіть - до українських. Серед них - одеситка Маргарита Ніколаєва. У 1960 році вона стала дворазовою олімпійською чемпіонкою зі спортивної гімнастики в команді та опорному стрибку, дивуючи глядачів своїми складними програмами, а в 1961 році разом із командою вирушила у турне Америкою.
Після командної зустрічі в США радянські гімнастки вже були готові до зворотного рейсу, однак їхній літак раптово змінив курс у бік Куби. Як з'ясувалося, Фідель Кастро особисто зв'язався з Микитою Хрущовим, щоб запросити спортсменок на гастролі на Острів Свободи. Особливо команданту імпонувала Ніколаєва, якій він вручив власний бюст, диплом та фотографії з автографами.
Кастро навіть запропонував їй взяти участь у конкурсі краси "Міс Куба", однак це стало неможливим, - зізнався пізніше чоловік спортсменки, майстер спорту з акробатики Юрій Ніколаєв. Він навіть після роботи допомагав Риті освоювати найскладніші елементи, коли вона залишилася без тренера. Натомість Маргарита обережно уникала обговорення своїх стосунків із кубинським лідером.
Маргарита, ймовірно, могла б взяти участь в Олімпіаді 1956 року в Австралії, однак після Спартакіади дізналася, що чекає дитину. Замість того, щоб змагатися на Іграх, вона стала матір'ю, проте швидко відновила свою фізичну форму, почавши тренування під час прогулянок з малюком. У 1958 році Ніколаєву запросили на збори в Москву, де вона вразила тренерів своїм опорним стрибком "вліт", який на той час ще не виконували жінки, а також зіскоком фляком з колоди.
"Ніколаєва вразила всіх! Її опорний стрибок був справжнім мистецтвом. Для його виконання потрібна неабияка сила, проте Рита вдало поєднала її з грацією та ніжністю. Цей стрибок залишав неймовірне враження," - з захопленням зазначив дворазовий чемпіон світу зі стін Нікандров.
Ніколаєва планувала взяти участь в Олімпіаді 1964 року, і для покращення своєї фізичної форми вирішила звернутися за підтримкою до відомого українського експерта Юрія Тихонова. Для вдосконалення програм підготовки залучали акробатів та хореографів з оперного театру. Проте за півтори місяці до змагань у Маргарити стався напад апендициту, що змусило її відмовитися від участі в Олімпіаді.
А через роки аналіз показав, що такі "просунуті" елементи, як у програмі Ніколаєвої, світові лідери почали виконувати лише на початку 70-х. А одеситка завершила кар'єру у 31 рік і сама почала тренувати. Також Маргарита мала за плечима акторський досвід - ще під час спортивної кар'єри вона почала зніматися у фільмах у Євгена Матвєєва.
НАТАЛІЯ КУЧИНСЬКА - НАЧЕРЕНА МЕХІКО
Олімпійська чемпіонка з спортивної гімнастики і визнана найкрасивіша спортсменка Олімпійських ігор 1968 року Наталія Кучинська з'явилася на світ у Ленінграді, але в молодому віці переїхала до України. Саме тут вона знайшла свого тренера і провела понад 20 років. Її приваблива зовнішність привертала увагу багатьох, включаючи знаменитого французького актора та шансоньє Іва Монтана.
Першою тренеркою Наталії стала її мати, Катерина Яківна, яка була однією з основоположниць місцевої школи художньої гімнастики. Однак для "художниці" донька здавалася занадто спокійною, тому Катерина вирішила віддати її на спортивну гімнастику під керівництво Лазаря Зацареного. Ця співпраця принесла свої плоди на чемпіонаті СРСР у 1965 році, де 16-річна учениця здобула "золото" в абсолютній першості.
У 1966 році, прагнучи покращити умови для тренувань, Зацарений вирішив перевезти Кучинську до Києва. Однак у столиці України не вдалося знайти їй житло. Наталії разом із тренером довелося подорожувати південними регіонами України, поки вони не досягли Одеси. Проте, всього через місяць інтенсивних тренувань, Зацарений несподівано емігрував до Ізраїлю.
На щастя, на молоду гімнастку звернув увагу Володимир Смирнов, тренер легендарної олімпійської чемпіонки Поліни Астахової. Він повернув дівчину до Києва та розпочав підготовку до чемпіонату світу 1966 року в Дортмунді. У Німеччині Наталю очікував справжній успіх! У свої 17 років вона сенсаційно перевершила всіх конкуренток, здобувши три золоті медалі в індивідуальних дисциплінах - у вільних вправах, на колоді та брусах. Жодній іншій гімнастці до Кучинської не вдавалося досягти таких великих перемог у такому ранньому віці.
Навіть відомий французький шансоньє та актор Ів Монтан, коли увімкнув телевізор під час Чемпіонату світу з футболу 1966 року, не міг відірватися від екрану протягом півтори години. У цей момент 17-річна Наталя виконувала вільні вправи, і Монтан був вражений її чудовою технікою та неймовірною грацією: "Я ніколи не зустрічав дівчину з такою вражаючою красою".
Незважаючи на невдале падіння з брусів у перший день змагань, чудова Кучинська стала справжньою зіркою Олімпіади-1968 у Мехіко і отримала титул "нареченої" мексиканської столиці. Проте, коли представники оргкомітету завітали до неї, вони ненароком налякали спортсменку жартом про те, що за стародавньою традицією найгарнішу дівчину обирають для жертвопринесення богам.
Наступного ранку її фото з'явилося у всіх газетах, художники малювали її портрети, а на місцевому телебаченні на прохання глядачів крутили фільм "Наталі", знятий після чемпіонату світу в Дортмунді. Це надихнуло гімнастку, яка у другий день змагання зробила неможливе і після жахливої помилки взяла "бронзу" у багатоборстві, а потім виграла "золото" на колоді і призвела до перемоги команду, фантастично виконавши всі свої вправи.
Наталя закохала в себе всіх чоловіків Мексики, включаючи сина президента країни, який зробив їй пропозицію прямо на олімпійському балі. Він обіцяв їй розкішне життя, але шокована чемпіонка чемно відмовилася. У Союз Кучинська повернулася зіркою, проте постійні травми заважали вчити нові складні елементи, та й мотивації дівчині не вистачало, тому того ж 1968-го вона завершила кар'єру.
Після завершення кар'єри в професійному спорті "наречена Мехіко" повернулася до Києва, де почала навчати гімнасток та здобула диплом інституту фізичної культури. Коли почалася криза в Радянському Союзі, вона вирушила на роботу до Японії, але зрештою її потягнуло назад додому. Наталя була у шлюбі з підприємцем Олександром Котляром. Чи то його бізнес-практики були під питанням, чи то він став на шляху когось впливового, але в середині 80-х років він опинився за ґратами через економічні злочини, і їхній шлюб розпався.
Вийшовши на волю, Котляр емігрував до США, де зумів організувати свою справу. А коли Кучинська опинилася в небезпеці, то прийшов їй на допомогу. 1989 року під час поїздки до Ялти на Наталю напали місцеві бандити та вимагали великий викуп. Настільки великої суми ні в самої гімнастки, ні в її родини не виявилося, тому довелося звернутися за допомогою до колишнього чоловіка.
Після того, як він дізнався про події, Котляр зв'язався з злочинцями і визволив Кучинську. Коли Наталю звільнили, він знову запропонував їй спільне життя, і спортсменка погодилася переїхати до США. В Іллінойсі чоловік підтримав її у відкритті власного гімнастичного клубу International Gymnastics Gym.
ІРИНА ДЕРЮГІНА - УНІКАЛЬНА ДВОРАЗОВА ЧЕМПІОНКА СЕРЕД УСІХ.
Легенда як української, так і світової художньої гімнастики вважалася однією з найпривабливіших спортсменок Радянського Союзу. Ефектна брюнетка у віці 19 років стала абсолютною чемпіонкою світу, повторивши це досягнення через два роки — таке не вдалося жодній іншій спортсменці з СРСР. На жаль, художню гімнастику включили до програми Олімпійських ігор лише в 1984 році, коли киянка вже завершила свою кар'єру. Проте навіть без олімпійських медалей Дерюгіна залишила яскравий слід в історії спорту.
Створити свій унікальний стиль Ірині сприяли мама Альбіна Дерюгіна та чотирирічне навчання у хореографічному училищі. У віці 14 років Ірина вирішила залишити хореографію і перейти до гімнастики, яка набувала популярності в СРСР.
Сімейний тандем виявився дуже успішним. Хоча всі медальні постановки народжувалися у спекотних суперечках матері та доньки, адже обидві за вдачею були лідерами. Але у складні хвилини миротворцем виступав батько Ірини. Кажуть, Іван Костянтинович завжди знаходив правильні слова і для дружини, і для дочки.
Протягом п'яти років — з 1975 по 1979 — українська спортсменка лише один раз поступилася суперниці, як на внутрішніх змаганнях СРСР, так і на міжнародній арені. Ірина вирізнялася грацією та пластичністю, яких не вистачало її атлетичним конкуренткам. Це стало справжнім виявом домінування.
Чим більше медалей здобувала граційна киянка, тим більше розросталася "гора" розбитих сердець чоловіків. Хоча сама Ірина завжди стверджувала, що ніколи не вважала себе особливою красунею. Залучити її увагу вдалося володарю "Золотого м'яча" та легенді київського "Динамо" Олегу Блохіну. Важливу роль у цьому зіграли Альбіна Миколаївна та серйозна травма, з якою стикнулася Ірина. Вона проходила реабілітацію після розриву хрестоподібних зв'язок, і її мама наполягла на тому, щоб дочка звернулася за порадою до Блохіна, який нещодавно успішно впорався зі схожим ушкодженням.
1980 року Дерюгіна вийшла заміж за нападника збірної СРСР, а 1982-го завершила кар'єру. Незабаром у пари народилася донька Ірина, але після 19 років шлюбу спортсмени розлучилися. Адже після розвалу Союзу Дерюгіна залишилася працювати з мамою в Україні, а Блохін готував футболістів у Греції.
Проте колишня чемпіонка знайшла своє покликання у тренерській діяльності. Ірина Іванівна виховала безліч переможниць та призерок Олімпійських ігор, а також чемпіонок світу. В одному з інтерв'ю вона також зізналася, що після розлучення з Блохіним, десять років провела у шлюбі з іншим чоловіком, але не бажає згадувати про це. Нещодавно вона стала головою Української федерації гімнастики.
Раніше OBOZ.UA інформував, що українська збірна зіткнулася з несправедливістю на клубному чемпіонаті світу з художньої гімнастики.
