«Ми прагнемо підтримати кожного військовослужбовця», — зазначила Ірина Сисоєнко, керівниця Центру медико-психологічної реабілітації.

В Україні вони є одними з небагатьох, хто надає всебічну допомогу військовим у процесі відновлення після мінно-вибухових травм, ампутацій, контузій та посттравматичного стресового розладу. Ця допомога фінансується виключно за рахунок благодійників, волонтерів та міжнародних організацій. Ірина Сисоєнко, заступниця директора Інституту медицини праці імені Ю. І. Кундієва НАМН України, своїми зусиллями створила мультидисциплінарний Центр медико-психологічної реабілітації для військових, розпочавши цю ініціативу на початку повномасштабної війни.

Ми провели бесіду з пані Іриною щодо діяльності Центру, обговоривши актуальні виклики, з якими стикаються в умовах війни, новаторські методи лікування військовослужбовців, а також значення інформування та підтримки з боку суспільства для військових.

Чому Інститут медицини праці ім. Кундієва Академії медичних наук України почав займатись непрофільним напрямком, реабілітацією військовослужбовців?

Дійсно, Інститут медицини праці ім. Кундієва Академії медичних наук України ніколи не спеціалізувався на реабілітації військових. Проте, з початком повномасштабної війни, я усвідомила, що ми повинні бути максимально корисними для суспільства. Тому всі наші зусилля були спрямовані на підтримку військових - тих, хто стоїть на захисті нашої країни та забезпечує нашу безпеку на передовій.

Як президент Всеукраїнської асоціації фізично-реабілітаційної медицини і курортології, я усвідомлювала, що той досвід, той напрямок, який вже багато років існує у команди наших фахівців, ми маємо впроваджувати в якомусь закладі та працювати. Велика кількість поранених після воєнних дій та стресу спонукало нас побудувати такий потужний, комплексний центр для реабілітації військових.

Це було досить непросто, адже ми все робили з нуля. Перш за все потрібно було знайти гідну команду. Усі фахівці, які зараз працюють у Центрі медико-психологічної реабілітації - це молоді, високопрофесійні лікарі фізично-реабілітаційної медицини, яких я запрошувала з різних міст України.

Звісно для них потрібно було створювати належні умови для роботи. В першу чергу постало питання достойної заробітної плати, адже коли лікарі приїжджають працювати з інших міст зі своїми родинами, їм потрібна належна фінансова підтримка. Тому я розуміла, що без належної оплати праці я не зможу створити потужний Центр реабілітації.

Як ви налагодили ці фінансові труднощі? Хто нині фінансує Центр медико-психологічної реабілітації військових?

Я розпочала переговори з різними компаніями, які погодилися надати фінансову підтримку нашому Інституту через благодійний рахунок. Завдяки цим коштам ми змогли створити офіційну систему заробітних плат для наших лікарів. Окрім медичних працівників, ми також залучили фізичних терапевтів, ерготерапевтів та фахівців з мовлення. Тепер у нас є сильна команда, якою я щиро пишаюся. Я впевнена, що маю справжніх зірок у складі нашого колективу!

Вони взаємодіють в тісній координації, кожен пацієнт спочатку проходить діагностичний етап, після чого наші експерти створюють персоналізований реабілітаційний план для кожного військового. У складі нашої команди є також психіатри, психологи та психотерапевти, які підтримують пацієнта на всіх етапах реабілітації.

До цього часу Інститут імені Кундієва не отримував фінансової підтримки для реставрації своїх приміщень. Тому ми змушені були звертатися до донорів, спонсорів та волонтерів. Особливо хочу висловити свою вдячність американському фонду Jam, який за власні кошти облаштував туалети для людей з порушеннями зору, дотримуючись усіх необхідних стандартів, а також встановив спеціальний ліфт для осіб з інвалідністю. Крім того, вони повністю замінили всі старі вікна на нові.

Ви стверджуєте, що ваша команда складається з висококваліфікованих професіоналів, але в Україні ця сфера все ще залишається новою, навіть для наших медиків. Який досвід мають спеціалісти Центру у галузі реабілітації військовослужбовців?

Наразі ми переживаємо величезний досвід війни, і, на жаль, це випробування стало невід’ємною частиною нашого життя. Я врахувала всі ці обставини, коли розробляла цей благодійний проєкт, і тому вирішила залучити до нашої команди кваліфікованих експертів з Ізраїлю.

Ізраїль вже багато років перебуває у стані конфлікту, і це, безумовно, призвело до значного накопичення досвіду в області бойових травм. Президент профільної асоціації країни, Юлія Трігер, активно бере участь у всіх наших ініціативах, які реалізуються від імені асоціації.

Наші спеціалісти отримали досвід у сфері бойової травми від Ізраїлю. Я мала можливість відвідати безліч реабілітаційних центрів у цій країні. Особливо мене вразив найбільший реабілітаційний центр Ізраїлю — Левінштейн. Я спостерігала, як там все організовано в єдину систему, як ретельно все продумано, а також вражаючу кількість медичних працівників, які беруть участь у процесі.

Нашими співпартнерами у сфері медико-психологічної реабілітації є Ізраїльська медична місія в Україні, яка надає нам не лише моральну, а й матеріальну підтримку.

Які категорії пацієнтів ви приймаєте в першу чергу?

Ми особливо зосереджуємося на пацієнтах із черепно-лицевими травмами. Серед них є молоді люди, які повністю втратили зір через серйозні ушкодження обличчя та голови, і, на жаль, не завжди можуть відновити свої зорові функції. Часто таких пацієнтів супроводжують мами або дружини, тому ми облаштували двомісні палати, що також стало можливим завдяки донорській підтримці.

Як багато військових вже пройшли реабілітацію у Вашому Центрі, і скільки часу триває цей процес?

Ми розпочали свою діяльність у 2022 році, а до цього я активно займалася організацією гуманітарної допомоги з початку повномасштабної війни в Україні. З травня ми відновили нашу роботу, що дало поштовх для більш інтенсивної співпраці з військовими. Поранені, яких направляли до лікарень, потребували підготовки до протезування, особливо після проведення ампутацій.

Після проведення навіть найсучасніших процедур протезування важливо пройти реабілітацію, щоб пацієнти могли адаптуватися до нових умов руху та повернутися до активного способу життя. У нашому стаціонарі постійно проходять реабілітаційний курс 50 осіб.

У нас є обмежена кількість амбулаторій.

Завдяки такій спільній роботі нашої команди високопрофесійних фахівців з початку повномасштабної війни допомогу отримали вже 2,5 тис. військових, які безкоштовно, без жодної гривні можуть потрапити до нас за направленням з військової частини. Ми намагаємось брати всіх, хто до нас звертається.

Кількість осіб, які потребують реабілітаційних послуг, невпинно зростає. Які можливості відкриваються для розвитку Центру реабілітації військовослужбовців?

Мені дуже хочеться, щоб наступного року наш Медико-психологічний реабілітаційний Центр отримав фінансування від Національної служби здоров'я. Це відкриє для нас нові можливості. Якщо ми будемо продовжувати нашу діяльність, я, як керівник Центру, планую ще більше активізувати волонтерську роботу, залучаючи ресурси від наших партнерів, спонсорів та волонтерів. Таким чином, ми зможемо збільшити кількість військових, які проходитимуть реабілітацію в нашому Центрі.

Які саме технології та підходи до лікування ви застосовуєте?

Ми впроваджуємо інноваційні інформаційні системи, засновані на штучному інтелекті, а також пропонуємо різноманітні масажні техніки, терапевтичні ванни, магнітну і лазерну терапію, а також заняття у віртуальній реальності. У нашій команді працюють психологи та психотерапевти. Ми також надаємо послуги телемедицини, завдяки чому наші лікарі отримують консультації від висококваліфікованих спеціалістів з провідних німецьких клінік, таких як "Шаріте" і "BG".

Іноземні спеціалісти надають підтримку нашим медикам у процесі діагностики пацієнтів, оскільки стикаються з надзвичайно складними випадками поранень, контузій і травм, спричинених вибухами. На основі консультацій з закордонними лікарями ми створюємо персоналізовані плани реабілітації. Зазвичай курс реабілітації триває близько 28 днів, проте деякі пацієнти залишаються з нами на два місяці — все залежить від індивідуальних потреб.

Яка ж ефективність реабілітації? Наприклад, лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР) вимагає значного часу та постійного супроводу професіоналів.

Взаємодія з пацієнтами, які страждають на посттравматичний стресовий розлад, охоплює різноманітні аспекти. У цьому процесі беруть участь не тільки психологи, але й фахівці з фізичної реабілітації, оскільки тіло і розум тісно пов'язані між собою.

Чим більше ми стимулюємо фізичний розвиток тіла, тим швидше пацієнти відновлюються від посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Інтенсивна комплексна програма, що триває з ранку до обіду, включає активність на різноманітному обладнанні за допомогою технологій штучного інтелекту, а також різні масажні техніки, ванни, магнітну та лазерну терапію. Залучення психологів і психотерапевтів до цього процесу суттєво сприяє відновленню наших пацієнтів, які страждають від ПТСР.

З чим найчастіше до вас звертаються наші військові?

Дуже часто до нас звертаються хлопці після ампутацій, контузій, після проблем зі спиною, опіків. На жаль, багато з них потребують реампутації. Ми проводимо багато консультацій з хірургами, терапевтами, травматологами, і на базі Інституту. Я, як президент Профільної асоціації з реабілітації проводжу велику кількість заходів, де є спільна комунікація між лікарями фізичної реабілітаційної медицини. На жаль, у нас є пацієнти, яких ми із болем в серці відправляли на повторну реампутацію.

Зараз ми маємо пацієнта - молодого чоловіка з серйозними травмами обличчя, який майже не здатен бачити. З ранку він проходить заняття на підвісних системах під наглядом лікаря, після чого його чекає ряд фізіотерапевтичних процедур. Ми працюємо над підтримкою не лише його фізичного, а й психологічного благополуччя.

У нашій команді є ще один особливий лікар - золотистий ретривер Рем. Це моя собака. Мені його подарували, і я відразу ж вирішила залучити його до нашої команди.

Він пройшов відповідне навчання. З ним тривалий час працював кінолог. Він щодня робить обхід наших пацієнтів, дуже товариський, всіх любить й обожнює спілкування! Наші пацієнти навіть після виписки приходять його відвідати. (Сміється)

Що вас особисто надихає на організацію такої складної роботи?

На мою думку, кожен з нас сьогодні повинен активно долучатися до боротьби з військовою агресією. Коли я була депутатом Верховної Ради України попереднього скликання, мені вдалося вперше в нашій країні організувати круглий стіл, присвячений реабілітації військовослужбовців. Це відбулося у 2014 році, коли розпочалась реабілітація учасників АТО. Ми стали першими, хто провів масштабне державне зібрання на цю важливу тему. До того моменту в Україні не існувало жодної системи реабілітації, і я пишаюся, що стала її піонером.

Цей момент став для мене справжнім імпульсом для подальшого розвитку в обраному напрямку. Я багато разів зверталася до уряду з депутатськими запитами та працювала над законопроєктами, що стосуються реабілітації військовослужбовців. Завдяки цим зусиллям з'явилися нові професії, такі як лікар з фізичної реабілітації, фізичний терапевт і ерготерапевт. І зараз, займаючи посаду заступника директора Інституту, я відчуваю, що це моя громадянська відповідальність і внесок у нашу спільну перемогу.

Досить часто військовослужбовці опиняються на самоті після отримання серйозних поранень або психологічних травм. Багато з них хотіли б отримати підтримку у процесі реабілітації, але не знають, з чого почати і куди звернутися за допомогою. Які рекомендації ви могли б їм дати?

Наша ключова мета полягає в тому, щоб підтримати військових у їхніх труднощах і не дати їм відчути себе самотніми! Усією спільнотою ми прагнемо змінити їхнє сприйняття, доводячи, що після пережитих випробувань вони завжди залишаються важливими і потрібними.

Наша мета - простягнути руку допомоги кожному військовому, щоб кожен із них опинявся в тих руках, серед тих людей, які їм скажуть: "Ти - не один, ми - з тобою, ми - разом!"

Найперше, що я хочу порадити кожній людині, яка постраждала від війни, - не варто думати, що ви залишилися сам на сам із проблемою! Потрібно бути відкритим до суспільства й починати бачити тих, хто може допомогти. А вони точно є! В нашій країні дуже багато таких людей. А для цього не потрібно замикатися в собі, не соромитися говорити про свою проблему - людям та Всесвіту!