Між СРСР та НАТО: Хто і як проводить психологічну та виховну діяльність в Збройних Силах України.

Президент України в своєму Плані перемоги натякнув на два можливі сценарії для нашої країни: або ми приєднуємося до НАТО, або виникає необхідність розглянути варіант повернення ядерної зброї. Однак реалізація другого варіанту є досить складною, а що стосується НАТО, ми ще не зовсім готові — в армії та в системі виховної роботи збереглися радянські структури, які просто мають інші назви. Більше деталей надає OBOZ.UA.

Від військового комісара до аспектів морально-психологічної підтримки.

У радянські часи виховну, ідеологічну та інформаційну діяльність у військових підрозділах забезпечували замполіти (заступники командира з політичних питань). Сьогодні ж ці завдання покладені на три різні організації.

У серпні 1991 року, після подій путчу, був виданий указ "Про скасування військово-політичних органів". У вересні того ж року посаду "замполіт" змінили на "помічник командира з виховної роботи". В умовах вже незалежної України в армії залишилися лише заступники з виховної роботи. А тим часом "ленінські кімнати", де ще півроку тому солдати вечорами переглядали програму "Час" та щонеділі дивилися "Служу Радянському Союзу", отримали нову назву - "шевченківські".

У травні 1999 року наказом міністра оборони України було створено Головне управління морально-психологічного забезпечення ЗСУ, і помічників командира з виховної роботи було перейменовано на офіцерів із МПЗ. Але з часів замполітів їхні функції не змінилися: інформаційно-пропагандистське та психологічне забезпечення, соціальна та культурно-виховна робота, а також інформаційно-психологічна протидія.

"Офіцери, відповідальні за морально-психологічне забезпечення, виконують роль заступників командирів у всіх військових формуваннях, починаючи від бригад і закінчуючи ротами", - повідомив у коментарі OBOZ.UA речник Міністерства оборони України Дмитро Лазуткін.

Вже на рівні батальйону офіцер МПЗ може мати до двох помічників, які є сержантами.

Основна ціль - надати точну і зрозумілу інформацію.

Інститут пресофіцерів в українських збройних силах розпочав свою діяльність у грудні 1991 року, коли була заснована пресслужба Міністерства оборони України.

Ще у 1992 році були засновані пресцентри для різних родів військ Збройних Сил України, зокрема Військово-морських сил, Повітряних сил, а згодом і Сухопутних військ, а також оперативних командувань: Західного (Львів), Південного (Одеса) та Північного (Чернігів). З часом, коли українські військові почали активно залучатися до миротворчих місій НАТО і вимоги часу ставали дедалі актуальнішими, в армійських корпусах з’явилися пресофіцери, - ділиться колишній керівник пресслужби Міністерства оборони Ігор Халявінський.

В даний момент прес-служби Збройних Сил України функціонують на рівні бригад і окремих батальйонів, відповідно до штатного розпису, в кожному з яких передбачено три пресофіцери.

"Пресофіцери є невід'ємною частиною процесу, адже у них є чітко окреслені обов'язки, які охоплюють все: від надання точних відомостей до супроводження журналістів і забезпечення їхньої безпеки", - зазначає Сергій Череватий, екс-заступник командувача Оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця" у сфері стратегічних комунікацій, в інтерв'ю OBOZ.UA.

В українській армії є капелани всіх конфесій

У 2014 році, на початку конфлікту між Росією та Україною, священнослужителі різних релігійних конфесій почали відвідувати зону АТО, хоча їхній статус не був офіційно визначений. У листопаді 2021 року український парламент прийняв закон "Про Службу військового капеланства", що врегулював питання капеланської діяльності. У 2022 році було створено Службу військового капеланства як окремий підрозділ в рамках Збройних сил України, що підпорядковується безпосередньо головнокомандувачу.

"Безумовно, в українських збройних силах служать представники різних релігійних конфесій, і релігійна приналежність капелана визначається конкретним підрозділом або командою. Капелани інтегровані в структури Збройних Сил України на рівні бригад або окремих батальйонів, при цьому штат передбачає наявність двох капеланів. Тому, якщо начальник служби є християнином, його заступником може бути мусульманин чи юдей," - ділиться інформацією начальниця капеланської служби Сухопутних військ ЗСУ Лариса Полянська.

Багато хто службу капеланів вважає найефективнішою з погляду психологічної та виховної роботи з військовослужбовцями.

"Особисто я атеїст, тож для мене це не так важливо, але я мав досвід співпраці з капеланами. Вони насправді виїжджали на передову, спілкувались із бійцями, молилися за них. Їхня допомога була суттєвою – вони сприяли тому, щоб військові могли заспокоїтися, відпустити емоції й уникнути зривів", - ділиться Борис, пресофіцер одного з батальйонів ЗСУ, в інтерв'ю OBOZ.UA.

Третій в надлишку?

Але в будь-якому разі зараз у ЗСУ аж три структури, які займаються трохи схожою роботою. Чи не багато?

"Офіцери з МПЗ залишаються в своїй суті замполітами, подібними до тих, які були в радянські часи. Якщо чесно, я ніколи не спостерігав, щоб вони дійсно впливали на морально-психологічний стан військовослужбовців. Вони діють за звичними схемами. Їх основна діяльність зводиться до виховання людей, схильних до зловживання алкоголем, та оформлення документів для тих, хто втік. А ще, звісно, вони збирають плітки і доносять їх до командирів... Іноді організовують якісь концерти", - ділиться думками пресофіцер Борис.

За інформацією, наданою офіцером Збройних Сил України Михайлом Ромася, питання щодо ліквідації, розподілу або реформування структури морально-психологічного забезпечення активно обговорюється ще з літа 2023 року.

"На мою думку, найбільш важливим завданням сьогодні є розвиток цивільно-військового співробітництва, подібного до того, що реалізується в НАТО. В нашій країні формуються патронатні служби, які будуть підтримувати військовослужбовців та їхні родини. Ці організації, серед іншого, займатимуться наданням допомоги пораненим у медичних закладах, а також координацією та забезпеченням комунікації з родинами військових, які опинилися в полоні, зникли безвісти або загинули", - зазначає Сергій Череватий.

Проте в цій ситуації ключовим є створення дійсно ефективної структури, яка буде функціонувати, а не розвивати військову бюрократію.