Індія слугує зразком у галузі виготовлення озброєння.
Розвиток вітчизняного оборонно-промислового комплексу є не лише критично важливим, але й обіцяючим економічним напрямком для України. Для досягнення цієї мети важливо використовувати успішні міжнародні практики та налагоджувати тісні партнерські відносини з іноземними компаніями. У цьому зв’язку варто звернути увагу на стратегію підтримки ОПК, яку активно впроваджує уряд Індії протягом останніх років.
У 2014 році в Нью-Делі була ініційована державна програма під назвою Make in India, яка охоплює 24 цивільних сектора економіки, а також зосереджується на розвитку оборонної промисловості. Основна мета програми полягає в стимулюванні спільного виробництва разом з іноземними компаніями. Потенційним інвесторам пропонуються значні переваги, такі як зниження податкових ставок, спрощені процедури отримання земельних ділянок для будівництва заводів, а також часткове державне фінансування. Водночас існує сувора вимога: не менше ніж 51% продукції, що має військове або подвійне призначення для індійської армії, повинно виготовлятися на території країни.
Виконання цієї амбітної програми покладено на кілька великих компаній, а їхня координація здійснюється під безпосереднім контролем міністра оборони.
Індія традиційно покладалася на співпрацю з СРСР у військовій галузі, а згодом — з Росією. До 2015-2016 років російські технології, озброєння та військова техніка займали провідні позиції на індійському ринку. Однак саме в цей період була ініційована програма Make in India. Згідно з інформацією Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI), у проміжку з 2016 по 2020 рік обсяги продажу російських озброєнь до Індії зменшилися на 53%.
Незважаючи на намагання диверсифікувати джерела постачання, приблизно 70% військової техніки в Індії все ще має російське походження. Що стосується танкового парку, то близько 95% його складають російські моделі Т-72М1 та Т-90С.
Та ж ситуація і з флотом: авіаносець-флагман Vikramaditya - це модернізований радянський авіаносний крейсер, що побудований колись у Миколаєві, з авіаційним крилом із літаків МіГ-29К/КУБ. Чотири з 10 есмінців та 6 з 17 фрегатів виготовлені в Росії або за її ліцензією. Донедавна єдиний атомний підводний човен ВМС Індії був орендований у РФ, а 8 з 14 звичайних субмарин - російські. ВПС Індії на 70% складаються з радянських/російських літаків (МіГ-21, МіГ-29, Су-30). Діє низка спільних російсько-індійських виробництв: літаків Су-30МКІ і танків Т-90С, ракет BrahMos, автоматів АК-203.
Вихід Нью-Делі з спільної програми з Москвою щодо створення нового літака FGFA на базі Су-57 став справжньою несподіванкою. Перш ніж це сталося, був також анульований спільний проект з Росією щодо розробки військово-транспортного літака. Індія планувала отримати 80 гелікоптерів Мі-17В5 у 2022 році, але контракт на 32-й гелікоптер було скасовано в Нью-Делі. Відразу після цього США висловили готовність розвивати військово-технічне співробітництво з Індією.
У 2021 році Індія уклала угоду на придбання 56 військово-транспортних літаків Airbus C-295 у модифікації С295MW, які вирізняються одними з найкращих показників у своїй категорії. Зазначимо, що після отримання перших 16 літаків впродовж чотирьох років, решта 40 літаків буде вироблятися на території Індії.
Індія продовжує співпрацю в РФ, але вже на дещо інших засадах. Наприклад, на початку вересня 2024 року Нью-Делі схвалив закупівлю 240 авіаційних двигунів АЛ-31ФП для винищувачів Су-30МКІ ВПС Індії на суму понад 3,1 млрд доларів. Водночас вони будуть вироблятися в індійській державній корпорації HAL, а частка їхньої індійської локалізації складе понад 54%.
У цьому контексті міністр оборони Раджнат Сінгх зазначив, що раніше близько 65-70% військової техніки імпортувалося, але сьогодні 65% армійської продукції виготовляється в Індії. Він також розповів про свій візит до США у серпні 2024 року, під час якого вдалося досягти важливих домовленостей щодо постачання авіаційних двигунів GE-414 General Electric для індійської компанії Hindustan Aeronautics в рамках проекту створення національного винищувача п'ятого покоління. Планується, що для розробки другого, більш потужного варіанту перспективного індійського винищувача, США та Індія спільно створять і вироблять новий авіаційний двигун на базі спільних підприємств. Вирішення питання з двигунами відкриє шлях до модернізації понад 100 радянських винищувачів.
У 2024 році Індія розпочала впровадження власних ракет класу "повітря-повітря", отримавши схвалення від командування ВПС на виробництво 200 керованих ракет середньої дальності Astra Mk.1. Раніше авіаційні сили Індії використовували ракети, виготовлені в Росії.
У червні 2024 р. стало відомо, що Індія вирішила закуповувати американські бронетранспортери Stryker останнього покоління замість російських. Планується замінити понад 2000 БМП-2 російської розробки. На першому етапі Нью-Делі закупить якусь кількість Stryker у рамках американської програми зарубіжних військових продажів, а потім країни налагодять їхнє спільне виробництво в Індії.
Це тільки деякі проєкти, але й з них видно, що послідовна військово-технічна політика упродовж 10 років повністю змінила парадигму переозброєння, з чітким акцентом на власний ОПК.
Чим це не приклад для України?
