"Темрява" всередині позитиву, невідступна тривога: психологиня визначила причину серйозних труднощів.

Для деяких особистостей соціальні ситуації можуть бути стресовими, зазначила експертка.

Не кожен усвідомлює, як досягти щастя, і деякі індивіди здатні навіть у позитивних чи нейтральних висловлюваннях виявити натяки на незадоволеність і гнів.

Люди, які в дитинстві зазнали травм від батьків, можуть сприймати нейтральні ситуації негативно, згідно зі статтею психотерапевта Кейті Гілліс на платформі Psychology Today. Вона зазначає, що ця проблема особливо характерна для тих, хто виростав у нарцисичних родинах або в умовах, де їхні почуття ігнорувалися, знецінювалися чи відкидалися.

Коли діти діляться своїми емоціями або згадують про випадки насильства чи травматичних подій, а натомість стикаються з ігноруванням, насмішками або зменшенням значущості своїх слів, вони починають засвоювати ці негативні реакції.

Фахівець підкреслила, що згодом такі діти можуть прийти до висновку, що їхні емоції не мають значення, їхнє сприйняття є хибним, а що найгірше — вони самі несуть відповідальність за негативні переживання, які їм доводиться відчувати.

Гілліс додала, що це може стати причиною хронічних самодокорів, невпевненості в собі, низької самооцінки та труднощів у спілкуванні. "Жорстокі та нарцисичні батьки часто ігнорують почуття та переживання своїх дітей, що призводить до негативного впливу на їхню самооцінку. Одним із поширених проявів цієї травми є непереборна тривога, відчуття того, що інші на них зляться", - наголосила авторка.

На її думку, у дитинстві постійне переживання про можливу засмученість батьків було важливим механізмом, який допомагав вчасно розпізнати їхній гнів і уникнути конфліктів. Це була корисна навичка, проте в зрілому віці вона втрачає свою актуальність, перетворюючись на джерело зайвих тривог і надмірної обережності.

Особи, які виросли в умовах, що обмежують їх можливості, часто стикаються з підвищеним рівнем тривоги щодо стосунків з іншими людьми. Вони можуть перебувати у стані постійного занепокоєння, побоюючись, що їхні вчинки можуть викликати незадоволення чи розчарування у оточуючих. Ця тривога може проявлятися у формі хронічної потреби в підтримці, що призводить до такої поведінки, як надмірні вибачення чи постійне переосмислення своїх взаємодій, - зазначила психотерапевт.

Експерт зазначила, що особи, які зазнали травм у дитинстві, можуть відчувати стрес у соціальних ситуаціях. "Багато з нас схильні сприймати нейтральні чи навіть позитивні емоції як прояв гніву або незадоволення. Ця підвищена чутливість часто призводить до самоздійснюючих прогнозів", - йдеться в статті.

Авторка пояснила, що травмовані люди можуть відсторонюватися чи оборонятися, коли нібито бачать ознаки засмученості з боку іншої людини через свої дії, а через це може виникнути конфлікт.

"Вплив цієї тривоги може мати серйозні наслідки для міжособистісних зв'язків. Друзі та партнери можуть відчувати себе дезорієнтованими через постійну потребу в підтримці або через схильність до помилкового розуміння їхніх почуттів", - зазначає Гілліс.

Раніше експертка пояснила, що людина не зобов'язана робити. Ліцензований клінічний соціальний працівник і тренер з тривожності Керрі Ховард говорила, що ми не можемо контролювати те, що відчувають інші люди.