Чому так багато римських статуй без голови? Професорка все роз’яснила
Часто в музеях або на приватних експозиціях можна зустріти римські скульптури без голови. Професорка пояснила, що цьому є кілька причин.
Згідно з дослідженнями науковиці, часто стародавні статуї втрачають голови через те, що шия є вразливим місцем, яке піддається руйнуванню. Крім того, існує відомий факт, що римські скульптори іноді навмисно створювали свої статуї з головами, які можна було знімати, повідомляє LiveScience.
На виставках рідко можна зустріти картину, з якої бракує половини полотна, або гобелен, частину якого розплутано. Проте давньоримські статуї часто експонують у розбитому стані — з відламаними носами, втраченими кінцівками чи навіть без голови.
Чому у римських статуй відсутні голови?
Професор класики та історії мистецтва в Бруклінському коледжі та Міському університеті Нью-Йорка Рейчел Коссер розповіла, що перша і найзвичайніша причина, чому так багато статуй обезголовлені, полягає в тому, що шия є слабким місцем людського тіла. Тож коли скульптура падає після багатьох років демонстрації, возиться по всьому світу або передається від власника до власника, шия, як правило, є першим місцем, яке ламається.
Згідно з професоркою, не завжди розбиті голови є випадковими, оскільки в деяких випадках римляни навмисно нищили власні скульптури. Один з таких процесів, відомий як "damnatio memoriae", дозволяв римському сенату голосувати за стирання пам'яті особливо ненависного імператора після його смерті. Це включало викреслення його імені з архівів, конфіскацію майна і знищення портретів та статуй. Рейчел Коссер зазначає, що одним із найбільш відомих прикладів цього є імператор Нерон, через що багато його зображень до нас дійшли в пошкодженому стані.
Відомо, що римські скульптори іноді навмисне створювали свої статуї з головами, які можна було знімати для зручного транспортування. За словами куратора старожитностей Музею Дж. Пола Гетті в Лос-Анджелесі Кеннета Лапатіна, така конструкція не лише полегшувала перевезення, а й дозволяла використовувати різні матеріали для тіла та голови статуї, а також залучати до роботи над одним твором різних скульпторів.
На думку фахівців, ці статуї легко ідентифікуються завдяки особливій конструкції: в тілах є отвір для вставки шиї, а на головах – гладко оброблений край у місці, де закінчується шия, що відрізняє їх від зубчастого розриву, який утворюється під час биття.
Кеннет Лапатін також розповів, що у рідкісних випадках голови статуй цілеспрямовано зрізають в наш час. Адже римські скульптури вартують дуже дорого на ринку старожитностей. Тож нечесні торговці мистецтвом для більшого заробітку самі обезголовлюють статуї, адже два артефакти коштують дорожче, аніж один.
Статуя драпірованої жінки з Музею Гетті є прикладом такого варварства. В 1972 році музей придбав скульптуру без голови. Проте архівні фотографії засвідчили, що монумент був повноцінним протягом 1930-х років. Згодом старший куратор музею помітив, що торговець старожитностями продає голову, підозріло схожу на ту, що колись була на статуї з його колекції. Стало зрозуміло, що хтось розділив ці дві частини у XX столітті.
Незважаючи на те, що варварське обезголовлення ускладнило процес реконструкції, фахівці все ж зуміли об'єднати древню статую зі її головою.
Раніше видання OBOZ.UA повідомляло, що в Болгарії виявили статую бога Гермеса у відмінному стані.
