Російські удари по енергетичній інфраструктурі: які ризики це створює для атомних електростанцій?
Создатели:
Ян Ванде Путте, фахівець з питань атомної енергетики, Greenpeace Україна
Шон Берні, експерт у галузі ядерної енергетики, представник Greenpeace в Україні.
Щоночі російські війська завдають ударів по мирним жителям України, використовуючи безпілотники. Ці дрони самі по собі є серйозною загрозою для життя українців. Однак спеціалісти Greenpeace у різних куточках світу також висловлюють занепокоєння з приводу ще однієї небезпечної обставини.
Президент Зеленський та представники українського уряду нещодавно заявили, що мають у своєму розпорядженні розвіддані про підготовку росіянами атак на українські АЕС. Дуже схоже на правду, адже росія вже знищила більшість неатомних електростанцій у спробах довести Україну до блекауту.
Оскільки атомні електростанції вимагають стабільного електропостачання для охолодження своїх реакторів, будь-які подальші атаки на енергетичну інфраструктуру можна розглядати як загрозу для безпеки АЕС. Це безпрецедентна ситуація, коли агресор використовує військову силу проти найбільш уразливих об'єктів – атомних електростанцій – незважаючи на небезпеку радіаційного забруднення, яке може торкнутися не лише України, а й усієї Європи.
Після того, як російські війська захопили Запорізьку атомну електростанцію, українська атомна енергетика залишилася з дев'ятьма активними реакторами, розташованими на Рівненській, Хмельницькій та Південноукраїнській АЕС. Для функціонування кожного з цих об'єктів потрібні величезні обсяги високорадіоактивного ядерного пального, що вимірюється сотнями тонн.
Ці атомні електростанції мають критичну залежність від надійного функціонування електромережі, що забезпечує безперервну подачу води насосами для охолодження перегрітого ядерного пального. У разі відключення охолодження через нестачу електроенергії, ядерне паливо, навіть у неактивному реакторі, може розплавитися всього за кілька годин.
Жодна з атомних енергетичних програм, що реалізуються у світі, не враховувала тих руйнівних наслідків, які зазнала енергетика України внаслідок агресивної війни Росії. Наразі не існує жодного аналізу безпеки, який би проводився світовими регуляторними органами в галузі атомної енергетики, що міг би оцінити масштаби кризової ситуації, викликаної свідомими атаками російських військ на українську енергосистему, а також їх вплив на безпеку атомних електростанцій.
Безсумнівно, що складні об'єкти, такі як атомні електростанції, оснащені резервними системами живлення, наприклад, дизельними генераторами. Однак для їхньої ефективної роботи потрібно тисячі літрів пального щоденно, а запаси пального не є безмежними. Крім того, слід враховувати, що дизельні генератори можуть зазнати поломки, особливо при тривалій та інтенсивній експлуатації. Вже вісім разів відзначалися випадки втрати електропостачання з переходом на резервні системи з початку повномасштабної війни на Запорізькій атомній електростанції. Ці аварійні ситуації безумовно становлять серйозну загрозу, хоча шість реакторів ЗАЕС вже два роки знаходяться в стані зупинки та потребують значно меншого обсягу охолодження, ніж активні реактори.
Внаслідок постійних атак з боку Росії Україні загрожує ризик масових знеструмлень, які можуть вплинути на значну частину енергетичної системи. Така ситуація може виникнути, якщо одна або кілька атомних електростанцій раптово відключаться або зазнають несправностей у межах електричної мережі, що називається "виліт" або "падіння". Цей сценарій стає особливо ймовірним, коли важливі підстанції зазнають пошкоджень чи знищуються внаслідок російських авіаударів. У такому випадку електрична напруга та частота можуть виходити за межі допустимих значень, адже не буде доступних додаткових генераційних потужностей. Це, у свою чергу, може призвести до подальших "вилетів" чи "падінь" інших енергетичних об'єктів, що може завершитися каскадним знеструмленням всієї системи. Якщо це станеться, чотири атомні електростанції України ризикують залишитися без живлення від загальної мережі.
Найбільша загроза, що постане перед нами цієї зими, полягає в можливості подальшого знищення росіянами української енергетичної інфраструктури. Якщо це триватиме, ми можемо зіткнутися з ситуацією, коли наявних електростанцій буде недостатньо для уникнення масштабного блекауту. Це призведе до того, що велика частина країни залишиться без електрики, і така ситуація суттєво відрізнятиметься від тих відключень, які ми спостерігаємо сьогодні.
Для того щоб розпочати роботу цілого енергетичного комплексу країни "з нуля" (так званий "автономний пуск"), необхідно залучити достатню кількість гідроелектростанцій, вугільних або газових електростанцій, а також промислові акумулятори. У випадку атомних електростанцій ця схема не працює. Нас турбує, що може виникнути нестача діючих електростанцій, що ускладнить автономний пуск. Це може призвести до того, що знеструмлені АЕС не зможуть отримати енергію протягом тривалого періоду, а запаси пального для дизельних генераторів можуть вичерпатися.
У найгіршому з можливих варіантів охолоджувальні системи на атомних електростанціях можуть вийти з ладу, що призведе до викиду великих кількостей радіоактивних часток на кількох АЕС одночасно. Це стане причиною катастрофічного забруднення не лише території України, а й усього Європейського континенту, перевищуючи масштаби аварій на Фукусімі та Чорнобилі в кілька разів.
Важлива подія сталася 6 вересня 2024 року: Державна інспекція ядерного регулювання України (ДІЯРУ) заявила, що МАГАТЕ погодилося задовольнити запит на розширення постійної моніторингової місії в Україні на електричних підстанціях. Інспектори МАГАТЕ побували на одній із уже пошкоджених росіянами підстанцій через шість днів після заяви українських фахівців. Однак, на жаль, після цього візиту МАГАТЕ так само не вживає швидких та рішучих дій. Присутність персоналу міжнародного агентства на українських атомних об'єктах може стати стримуючим фактором для росіян, оскільки вони співпрацюють із МАГАТЕ задля підтримки власного ядерного експорту по всьому світу - факт, який команда Greenpeace неодноразово піддавала жорсткій критиці. Однак у цьому випадку це могло би дати МАГАТЕ певні важелі впливу на російську сторону, якщо МАГАТЕ, звісно, мають намір ними скористатися.
Однак, перебування представників МАГАТЕ на території підстанцій не є повним вирішенням ситуації. Багато неатомних електростанцій, здатних забезпечити стабільність енергетичної мережі, вже були знищені внаслідок агресії Росії. Тому подальші атаки на ті джерела генерації, які ще функціонують, зокрема на гідроелектростанції, можуть становити пряму загрозу безпеці атомних електростанцій.
Дивно чути, що Greenpeace, організація, яка традиційно виступає проти атомної енергії, підтримує безпечну експлуатацію атомних електростанцій. Проте, Україні необхідні всі доступні потужності для подолання викликів майбутньої зими. Це не змінює того факту, що атомні електростанції залишаються одними з найуразливіших ланок енергетичної інфраструктури. Вони досі функціонують лише завдяки тому, що атаки з боку росії на АЕС були досить стриманими. Отже, сьогодні ми змушені використовувати атомні станції для генерації електрики, щоб не лише пережити цю зиму, а й забезпечити роботу систем охолодження ядерних реакторів.
Проте будь-які нові напади на електропідстанції або електростанції можуть спричинити невиправні ушкодження вже й так постраждалій енергетичній інфраструктурі України. Це може призвести до повного блекауту, унеможлививши відновлення роботи мережі, що створить численні катастрофічні наслідки для ядерних реакторів і загрожуватиме масштабним радіаційним забрудненням величезних територій. Це справді неймовірно небезпечна ситуація.
Які дії вжити? Наразі вже відбувається чимало, згадайте хоча б про героїчних українських спеціалістів, які невтомно працюють над відновленням пошкоджених станцій і підстанцій. Однак Україні терміново необхідна значно більша підтримка від міжнародних партнерів, адже ця загроза стосується не лише України, а й усього Європейського континенту. Виглядає так, що в європейських столицях не усвідомлюють всю серйозність ситуації. Нам потрібно прикласти більше зусиль, щоб вони врешті-решт зрозуміли масштаб цієї загрози.
Міжнародна спільнота повинна зосередитися на вжитті рішучих заходів, щоб змусити Росію зупинити атаки на енергетичну інфраструктуру України. Настав час для МАГАТЕ відмовитися від своєї терпимості до дій Росії і активно застосувати свій вплив на цю країну. Крім того, критично важливо забезпечити широкомасштабну міжнародну підтримку для відновлення та захисту української енергосистеми.
Старі радянські технології та великі вразливі електростанції мають залишитися в історії. Сьогодні настає ера малих децентралізованих виробничих потужностей. Важливо інтегрувати промислові акумуляторні системи для зберігання електроенергії, які показали свою ефективність у поєднанні з сонячними та вітровими електростанціями. Хоча відмова від небезпек атомної енергетики може вимагати чимало часу, перехід на більш стабільні та надійні системи може істотно покращити загальну стабільність енергетики і бути реалізований навіть протягом року.
Відновлена Україна після війни стане ефективною, децентралізованою, стійкою та екологічно чистою. Замість залежності від імпорту електроенергії з Європейського Союзу ми зможемо перейти до експорту. Процес трансформації вже розпочато, однак для пришвидшення позитивних змін нам потрібна значна підтримка міжнародної спільноти. Це питання є важливим для всього європейського континенту.
